Як розпорядитися нерухомістю за життя: що обрати власнику житла

Щоб уникнути конфліктів між спадкоємцями та судових спорів у майбутньому, власнику житла варто заздалегідь визначити, яким чином розпорядитися своєю нерухомістю.

Законодавство України передбачає кілька правових механізмів, які дозволяють врегулювати це питання ще за життя власника.

Основні способи розпорядження житлом

Найпоширенішими способами розпорядження житловою нерухомістю є:

• заповіт;
• спадковий договір;
• договір довічного утримання.

Кожен із цих варіантів має свої особливості, переваги та правові наслідки.

Заповіт

Заповіт — це особисте розпорядження власника житла щодо належного йому майна на випадок смерті.

У заповіті:

• заповідачем є власник житла;
• спадкоємцем є особа, яка після смерті заповідача набуває житло у власність.

Особливості та переваги заповіту

• право власності на житло повністю зберігається за заповідачем;
• жодних обмежень щодо користування чи розпорядження житлом не встановлюється;
• спадкоємець приймає спадщину після смерті заповідача протягом 6 місяців;
• заповідач має право у будь-який час змінити або скасувати заповіт;
• у спадкоємця не виникають обов’язки щодо заповідача за життя.

Важливо: якщо житлом є окремий житловий будинок, до заповіту доцільно включити і земельну ділянку, на якій він розташований.

Спадковий договір

Спадковий договір — це договір, за яким одна сторона (відчужувач) визначає, що після її смерті право власності на житло перейде до іншої сторони (набувача).

Особливості та переваги спадкового договору

• право власності на житло залишається за відчужувачем;
• за життя відчужувач не має права розпоряджатися цим житлом;
• нотаріус накладає заборону відчуження нерухомості;
• заповіт, складений щодо цього житла, є нікчемним;
• право власності у набувача виникає після смерті відчужувача;
• набувач зобов’язаний виконувати умови, визначені договором;
• договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

У разі смерті набувача до смерті відчужувача спадковий договір припиняється.

Важливо: якщо предметом договору є житловий будинок, у договір має бути включена і земельна ділянка.

Договір довічного утримання

Договір довічного утримання — це договір, за яким власник житла передає право власності іншій особі в обмін на довічне утримання та догляд.

Особливості та переваги договору довічного утримання

• право власності на житло переходить до набувача одразу після укладення договору;
• нотаріус реєструє перехід права власності та накладає заборону відчуження;
• набувач зобов’язаний утримувати відчужувача на умовах договору;
• набувач не має права розпоряджатися житлом за життя відчужувача;
• договір може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду;
• у разі смерті набувача його обов’язки переходять до спадкоємців.

Такий договір часто обирають особи, які потребують постійного догляду та матеріальної підтримки.

Як обрати оптимальний варіант

Вибір способу розпорядження нерухомістю залежить від життєвої ситуації, сімейних обставин та очікувань власника житла.

У кожному конкретному випадку доцільно звернутися за нотаріальною консультацією, щоб обрати правовий механізм, який найкраще захистить ваші інтереси.

Чому варто звернутися до нотаріуса

Нотаріус допоможе:

• оцінити правові наслідки кожного варіанту;
• правильно оформити документи;
• уникнути майбутніх спорів між спадкоємцями;
• забезпечити юридичну чистоту правочину.

Своєчасне звернення до нотаріуса — це інвестиція у спокій та правову визначеність у майбутньому.